інвалідність

1. Стійке порушення (зниження або втрата) загальної або професійної працездатності внаслідок захворювання або травми, які призводять до обмеження життєдіяльності і викликають необхідність соціального захисту. Визнання особи інвалідом здійснюється при проведенні медико-соціальної експертизи.

англ. disablement / disability; нім. Invalidität f=; угор. rokkantság; рос. инвалидность.

Значення в інших словниках

1. інвалідність — інвалі́дність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. інвалідність — -ності, ж. Тривала або стійка (постійна), повна або часткова втрата працездатності.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. інвалідність — Тривале порушення здоров'я, що спричиняє цілковиту або часткову непрацездатність внаслідок хвороби, вади або каліцтва.  Універсальний словник-енциклопедія
4. інвалідність — Інвалі́дність, -ности, -ності, -ністю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. інвалідність — ІНВАЛІ́ДНІСТЬ, ності, ж. Стан інваліда. Ольга знала, що.. він отримує від держави пенсію за якусь інвалідність (Вільде, Сестри.., 1958, 464); Був терміново розроблений і затверджений закон [у 1919...  Словник української мови в 11 томах