брезклий

бре́зклий

А, -е. Набряклий, опухлий.

Рухається, зазираючи в брезклу воду. (ВЦ:160).

Значення в інших словниках

1. брезклий — бре́зклий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. брезклий — Обрезклий, набряклий, спухлий, (- лице — ще) дутий, одутий, одутлий.  Словник синонімів Караванського
3. брезклий — -а, -е. Набряклий, опухлий (про тіло або обличчя). || Який має набрякле тіло чи обличчя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. брезклий — БРЕ́ЗКЛИЙ, а, е. Набряклий, опухлий (про тіло або обличчя). Павлюк побачив брезкле обличчя з безкольоровою гострою борідкою (О. Копиленко); За передню парту скраю сів Кривда, пониклий, з брезклими зморшками на обличчі (Р.  Словник української мови у 20 томах
5. брезклий — див. гладкий; зіпсований  Словник синонімів Вусика
6. брезклий — ОПУ́ХЛИЙ (який опух, у якого з'явилися опухи), ПУ́ХЛИЙ, ЗАПУ́ХЛИЙ, ПОПУ́ХЛИЙ, РОЗПУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, ЗАБРЕ́ЗКЛИЙ, БРЕ́ЗКЛИЙ, ОДУ́ТЛИЙ, ОДУ́ТИЙ рідше, НАБРЕ́ЗКЛИЙ рідше, ОБРЕ́ЗКЛИЙ рідше; ПІДПУ́ХЛИЙ, ПРИПУ́ХЛИЙ (з невеликим опухом).  Словник синонімів української мови
7. брезклий — Бре́зклий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. брезклий — БРЕ́ЗКЛИЙ, а, е. Набряклий, опухлий (про тіло або обличчя). Павлюк побачив брезкле обличчя з безкольоровою гострою борідкою (Коп., Вибр., 1948, 15); // Який має набрякле тіло або обличчя. Він ледве встиг похмелитися і після безсонної ночі здавався брезклим і старим (Тулуб, Людолови, II, 1957, 438).  Словник української мови в 11 томах
9. брезклий — Брезклий, -а, -е 1) Обрюзгшій. 2) О деревѣ: сырой. Шух. I. 88.  Словник української мови Грінченка