Обрезклий, набряклий, спухлий, (- лице — ще) дутий, одутий, одутлий.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
брезклий —
бре́зклий прикметник
Орфографічний словник української мови
брезклий —
А, -е. Набряклий, опухлий. Рухається, зазираючи в брезклу воду. (ВЦ:160).
Словник поетичної мови Василя Стуса
брезклий —
-а, -е. Набряклий, опухлий (про тіло або обличчя). || Який має набрякле тіло чи обличчя.
Великий тлумачний словник сучасної мови
брезклий —
БРЕ́ЗКЛИЙ, а, е. Набряклий, опухлий (про тіло або обличчя). Павлюк побачив брезкле обличчя з безкольоровою гострою борідкою (О. Копиленко); За передню парту скраю сів Кривда, пониклий, з брезклими зморшками на обличчі (Р.
Словник української мови у 20 томах
брезклий —
див. гладкий; зіпсований
Словник синонімів Вусика
брезклий —
ОПУ́ХЛИЙ (який опух, у якого з'явилися опухи), ПУ́ХЛИЙ, ЗАПУ́ХЛИЙ, ПОПУ́ХЛИЙ, РОЗПУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, ЗАБРЕ́ЗКЛИЙ, БРЕ́ЗКЛИЙ, ОДУ́ТЛИЙ, ОДУ́ТИЙ рідше, НАБРЕ́ЗКЛИЙ рідше, ОБРЕ́ЗКЛИЙ рідше; ПІДПУ́ХЛИЙ, ПРИПУ́ХЛИЙ (з невеликим опухом).
Словник синонімів української мови
брезклий —
Бре́зклий, -ла, -ле
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
брезклий —
БРЕ́ЗКЛИЙ, а, е. Набряклий, опухлий (про тіло або обличчя). Павлюк побачив брезкле обличчя з безкольоровою гострою борідкою (Коп., Вибр., 1948, 15); // Який має набрякле тіло або обличчя. Він ледве встиг похмелитися і після безсонної ночі здавався брезклим і старим (Тулуб, Людолови, II, 1957, 438).
Словник української мови в 11 томах
брезклий —
Брезклий, -а, -е 1) Обрюзгшій. 2) О деревѣ: сырой. Шух. I. 88.
Словник української мови Грінченка