вспак
(успак), присл., розм. Назад; у протилежний бік.
Мигоче, мов відьмак, паркан пекельнозорий,
за голосом покори душа рушає вспак. (П-2:31);
Тільки сіль, і вода, і житняк,
і світанок, і ніч, і стозора
небезпека, і сонна і хора
ця душа — вирушає успак! (П-1:105).
Словник поетичної мови Василя Стуса