відволодати

відволо́дати

Аю, -єш, док., перех., заст. Привести до свідомості. // Вилікувати важкохворого старанним доглядом.

Не відволодати душі —

біль груди переріс. (ЗД:89);

Марне! Держись вертикально, мов зойк,

що проривається з тебе надсадно,

той, що тебе обіймує всевладно

і відволодує з рою морок. (П-2:72).

Значення в інших словниках

1. відволодати — відволо́дати дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. відволодати — -аю, -аєш, док., перех., заст. Привести до свідомості. || Вилікувати важкохворого старанним доглядом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відволодати — ВІДВОЛО́ДАТИ, аю, аєш, док., кого, розм. Те саме, що відвола́ти 1. – Прісько, моя голубко, визволяй нас із біди! Одволодай мою дитину єдину (Ганна Барвінок); – Несіть її в шпиталь! – Сказав старший.  Словник української мови у 20 томах
4. відволодати — ВИЛІКО́ВУВАТИ (лікуючи, позбавляти когось хвороби, робити здоровим), ОЗДОРОВЛЯ́ТИ, ОЗДОРО́ВЛЮВАТИ, ЗЦІЛЯ́ТИ рідко, ЗЛІ́ЧУВАТИ рідко, ЦІЛИ́ТИ розм. рідко, ВИХО́ДЖУВАТИ розм., ВІДХО́ДЖУВАТИ розм.; ВИГО́ЮВАТИ (перев. про рану, виразку тощо). — Док.  Словник синонімів української мови
5. відволодати — ВІДВОЛО́ДАТИ, аю, аєш, док., перех., заст. Привести до свідомості. Кинулись до неї [Галочки], бризнули водою, сяк-так відволодали її (Кв.-Осн., II, 1956, 354); // Вилікувати важкохворого старанним доглядом. — Прісько, моя голубко, визволяй нас із біди!...  Словник української мови в 11 томах
6. відволодати — Відволодати, -даю, -єш гл. Отходить, вылѣчить. На силу, та на превелику силу його відволодали. Вже і водою обливали і трусили. Кв. І. 106. Одволодай мою дитину єдину! Дай дання від любощей. Г. Барв. 536.  Словник української мови Грінченка