відволодати
ВІДВОЛО́ДАТИ, аю, аєш, док., кого, розм.
Те саме, що відвола́ти 1.
– Прісько, моя голубко, визволяй нас із біди! Одволодай мою дитину єдину (Ганна Барвінок);
– Несіть її в шпиталь! – Сказав старший. – Нехай її черниці Там одволодають (Леся Українка);
Одхаяла, відволодала його мати, підлікувала, з могили видерла (О. Гончар);
// Привести до пам'яті.
Діда прикопали землею і відволодали (Є. Пашковський).
Словник української мови (СУМ-20)