жостір
жо́стір
У, ч., діал. Крушина.
Вельможно виростає простір,
і нескінченний ти сси,
одцвів у Видубичах жостір
і одлунали голоси. (41:181);
Спросоння скидаються пижмо і жостір,
і падолу чути хлипкі голоси. (П-2:110).
Словник поетичної мови Василя Стуса