зарінок

зарі́нок

Нку, ч., діал. 1. Пологий берег річки, вкритий рінню. 2. Рівне місце біля річки, поросле травою.

Часом присниться синій барвінок,

сивий полин, сум чебрецевий,

київські сосни, тихий зарінок:

я не крицевий. (П-2:25).

Значення в інших словниках

1. зарінок — Зарі́нок: — громадське пасовисько над річкою [16] — майдан поблизу річки [X] — поросле травою рівне місце близько ріки, де літом у неділю збирається сільська молодь. (Ів.Фр.  Словник з творів Івана Франка
2. зарінок — -нку, ч., діал. 1》 Пологий берег річки, вкритий рінню. 2》 Рівне місце біля річки, поросле травою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зарінок — зарі́нок іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
4. зарінок — ЗАРІ́НОК, нку, ч., діал. 1. Пологий берег річки, вкритий рінню. Десь серед зарінку стане, гей би на перекір жвавому потокові, збитий у купу густий луг (Кобр., Вибр., 1954, 83); В одному селі знайшов-таки [Іван] тіло.  Словник української мови в 11 томах
5. зарінок — Зарінок, -нку м. Берегъ, покрытый мелкими камешками.  Словник української мови Грінченка