1. Словник поетичної мови Василя Стуса

зарінок

зарі́нок

Нку, ч., діал. 1. Пологий берег річки, вкритий рінню. 2. Рівне місце біля річки, поросле травою.

Часом присниться синій барвінок,

сивий полин, сум чебрецевий,

київські сосни, тихий зарінок:

я не крицевий. (П-2:25).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зарінок — Зарі́нок: — громадське пасовисько над річкою [16] — майдан поблизу річки [X] — поросле травою рівне місце близько ріки, де літом у неділю збирається сільська молодь. (Ів.Фр. Словник з творів Івана Франка
  2. зарінок — -нку, ч., діал. 1》 Пологий берег річки, вкритий рінню. 2》 Рівне місце біля річки, поросле травою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зарінок — зарі́нок іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  4. зарінок — ЗАРІ́НОК, нку, ч., діал. 1. Пологий берег річки, вкритий рінню. Десь серед зарінку стане, гей би на перекір жвавому потокові, збитий у купу густий луг (Кобр., Вибр., 1954, 83); В одному селі знайшов-таки [Іван] тіло. Словник української мови в 11 томах
  5. зарінок — Зарінок, -нку м. Берегъ, покрытый мелкими камешками. Словник української мови Грінченка