зарінок
Зарі́нок:
— громадське пасовисько над річкою [16]
— майдан поблизу річки [X]
— поросле травою рівне місце близько ріки, де літом у неділю збирається сільська молодь. (Ів.Фр.) [IX]
— рівне місце біля ріки [22]
— рівне місце близько ріки, поросле травою, де літом у неділю збирається сільська молодь [II-V,XI,XIII(Ів.Фр.);1-3;18;21]
— рівне місце близько ріки, заросле травою [VI]
— рівне місце близько річки, поросле травою [23]
зарі́нок: ровное мѣсто вблизи рѣки, поросшее травой, гдѣ лѣтомъ по воскресеньямъ собирается сельская молодежь [ІФ,1890]
Джерело:
Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зарінок — -нку, ч., діал. 1》 Пологий берег річки, вкритий рінню. 2》 Рівне місце біля річки, поросле травою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зарінок — Нку, ч., діал. 1. Пологий берег річки, вкритий рінню. 2. Рівне місце біля річки, поросле травою. Часом присниться синій барвінок, сивий полин, сум чебрецевий, київські сосни, тихий зарінок: я не крицевий. (П-2:25). Словник поетичної мови Василя Стуса
- зарінок — зарі́нок іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
- зарінок — ЗАРІ́НОК, нку, ч., діал. 1. Пологий берег річки, вкритий рінню. Десь серед зарінку стане, гей би на перекір жвавому потокові, збитий у купу густий луг (Кобр., Вибр., 1954, 83); В одному селі знайшов-таки [Іван] тіло. Словник української мови в 11 томах
- зарінок — Зарінок, -нку м. Берегъ, покрытый мелкими камешками. Словник української мови Грінченка