знелюднілий

знелюдні́лий

А, -е, інд.-авт. Похідне від зне і люди – позбавлений людей.

- Де ти, мій кате? —

гукнув я на весь знелюднілий зал... (ВЦ: 165).

Значення в інших словниках

1. знелюднілий — знелюдні́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. знелюднілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до знелюдніти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. знелюднілий — ЗНЕЛЮДНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до знелюдні́ти; // У знач. прикм. Одного пізнього ранку вийшов Карпо на знелюднілу вулицю села (Коп., Навколо полум’я, 1961, 149).  Словник української мови в 11 томах