знелюднілий
знелюдні́лий
А, -е, інд.-авт. Похідне від зне і люди – позбавлений людей.
- Де ти, мій кате? —
гукнув я на весь знелюднілий зал... (ВЦ: 165).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- знелюднілий — знелюдні́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- знелюднілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до знелюдніти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- знелюднілий — ЗНЕЛЮДНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до знелюдні́ти; // У знач. прикм. Одного пізнього ранку вийшов Карпо на знелюднілу вулицю села (Коп., Навколо полум’я, 1961, 149). Словник української мови в 11 томах