знелюднілий
ЗНЕЛЮДНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до знелюдні́ти;
// У знач. прикм.
Одного пізнього ранку вийшов Карпо на знелюднілу вулицю села (Коп., Навколо полум’я, 1961, 149).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- знелюднілий — знелюдні́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- знелюднілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до знелюдніти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- знелюднілий — А, -е, інд.-авт. Похідне від зне і люди – позбавлений людей. - Де ти, мій кате? — гукнув я на весь знелюднілий зал... (ВЦ: 165). Словник поетичної мови Василя Стуса