знелюднілий
знелюдні́лий
-а, -е.
Дієприкм. акт. мин. ч. до знелюдніти.
|| у знач. прикм.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- знелюднілий — знелюдні́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- знелюднілий — А, -е, інд.-авт. Похідне від зне і люди – позбавлений людей. - Де ти, мій кате? — гукнув я на весь знелюднілий зал... (ВЦ: 165). Словник поетичної мови Василя Стуса
- знелюднілий — ЗНЕЛЮДНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до знелюдні́ти; // У знач. прикм. Одного пізнього ранку вийшов Карпо на знелюднілу вулицю села (Коп., Навколо полум’я, 1961, 149). Словник української мови в 11 томах