окрик
о́крик
У, ч. 1. Вигук, яким окликають кого-небудь. 2. Вигук, який має в собі наказ, погрозу і т.ін.
...аби спізнати, що рівновеликі
оці зусилля єдності — з обох
найдальших окриків... (ЧТ:115).
Словник поетичної мови Василя Стусао́крик
У, ч. 1. Вигук, яким окликають кого-небудь. 2. Вигук, який має в собі наказ, погрозу і т.ін.
...аби спізнати, що рівновеликі
оці зусилля єдності — з обох
найдальших окриків... (ЧТ:115).
Словник поетичної мови Василя Стуса