потерча
потерча́
Ати, с., фольк., заст. Дитина, що вмерла нехрещена.
І стіл, і череп, і свіча,
що тіні колихає,
і те маленьке потерча,
що душу звеселяє. (П-1:35);
Ступай-но в дивен день, як дивен див кошлатий,/
блукай межи дерев, де погорою рев.
Так серцю хороше, що гріх, не напитати
дороги потерчат, лісовиків і мев. (П-1:127).
Словник поетичної мови Василя Стуса