свічадо
свіча́до
А, с., заст., поет. Дзеркало.
У німій, ніби смерть, порожнечі свічад
пересохла імла шебершить, мов пісок... (П-1:33);
В квадратах жертв — чистописом журби —
усепокора, майже невідпорна.
Свічадо спить. У ньому спить свіча,
розплатана метеликом, акантом. (П-1:59).
Словник поетичної мови Василя Стуса