шелюги
ше́люги
Ів, мн., бот. 1. Верба гостролиста. 2. збірн. Зарості верби гостролистої.
Заким пролізеш у голки вушко —
обдерешся, як пес у шелюгах. (ЗД:88);
Біліли стегна в хижих шелюгах... (ЗД:113);
він гасав в шелюгах Дніпра, в дикім полі. (ЗД:142).
Словник поетичної мови Василя Стуса