щовб
А, ч., обл. Крута вершина гори, стрімка скеля.
Утятий обрій дибиться, як щовб,
горить одна зоря і дуже щедра. (ЧТ:55);
На окраї життєвого дерзання,
на щовбі дум, колючім і стремкім,
так тяжко дожидатися прощання
з твоїм ім'ям і в імені твоїм. (ЧТ:149).
Словник поетичної мови Василя Стуса