абонований
АБОНО́ВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до абонува́ти;
// у знач. прикм.
Вона [танцюристка] поглянула через рампіу в напрямку абонованого місця балетомана, свого залицяльника (Моє життя в мист., 1955, 92).
Словник української мови (СУМ-11)