алярм
АЛЯ́РМ, у, ч., заст., рідко. Тривога.
Се вчора був легкомисний, сліпий алярм хоч не зовсім безпідставний (Фр., IV, 1950, 267);
Наполоханий бригадний генерал оголосив алярм (Кач., II, 1958, 367);
// Шум, крик.
Кожен день — як вибух і як штурм. Шалений марш напружень і енергій. Салют, і виклик сурм, і натиск, і алярм (Бажан, Роки, 1957, 39).
Словник української мови (СУМ-11)