багатоголосий
БАГАТОГОЛО́СИЙ, а, е.
1. Який має в своєму складі багато голосів, що звучать одночасно.
Незважаючи на ранкову годину, вулицями вже йшли нескінченні колони піхоти, везли артилерію, обози, стояв багатоголосий гомін (Кочура, Зол. грамота, 1960, 73);
Багатоголосий хор;
// Який виконується багатьма голосами.
Раптом коло самого села луною вдарила в усі кутки багатоголоса, урочиста, хвилююча пісня (Вас., II, 1959, 352).
2. муз. Прикм. до багатоголо́сся; поліфонічний.
Той, хто хоче вивчити багатоголосий народний спів, має передусім звернутися до так званих Леонтовичевих обробок (Літ. газ., 1.II 1946, 6).
Словник української мови (СУМ-11)