баламутитися
БАЛАМУ́ТИТИСЯ, у́чуся, у́тишся, недок.
1. Перебувати в стані неспокою, бути неспокійним.
Повільніше билося серце, вже не так гарячкове баламутилась кров у розслаблених жилах (Цюпа, Назустріч.., 1958, 346);
// перев. безос. Втрачати ясність, чіткість; наморочитися.
Бачила виразно, що Яцеві почало баламутитися в голові (Фр., II, 1950, 227).
2. Поводитися неспокійно, хвилюватися; виявляти непокору.
Було із-за чого баламутитися людям: зовсім нікчемні ціни виставили наймачі в цей перший день ярмарку (Гончар, Таврія, 1952, 80).
Словник української мови (СУМ-11)