баламутитися
БАЛАМУ́ТИТИСЯ, у́чуся, у́тишся, недок., розм.
1. Перебувати в стані неспокою, бути неспокійним.
Повільніше билося серце, вже не так гарячково баламутилась кров у розслаблених жилах (І. Цюпа);
// перев. безос. Втрачати ясність, чіткість; паморочитися.
Бачила виразно, що Яцеві почало баламутитися в голові (І. Франко).
2. Поводитися неспокійно, хвилюватися; виявляти непокору.
Було із-за чого баламутитися людям: зовсім нікчемні ціни виставили наймачі в цей перший день ярмарку (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)