баламутка
БАЛАМУ́ТКА, и, ж., розм.
Жін. до баламу́т 1, 2.
Кращою її подружкою була непосидюча, сміхотлива, свавільна баламутка Антося (О. Донченко);
* Образно. Масляниця – баламутка: обіщала масла й сиру, та не хутко (Номис).
Словник української мови (СУМ-20)