баламутний
БАЛАМУ́ТНИЙ, а, е, розм.
1. рідко. Неспокійний, каламутний.
Налетіли баламутні хмари, закрили жар-птицю (Л. Дмитерко);
* Образно. В голові баламутний хаос (Іван Ле і О. Левада).
2. Бентежний, непокірливий.
Такий вчинок учителів виразно доводив, що він – чоловік баламутний (Б. Грінченко);
Вміли вони [майстри] те, чого Олекса не вмів, і це, видно, завдавало йому різних думок. Бо щодень частіше задирав баламутну свою голову вгору, де .. працювали молоді майстри (О. Гончар);
// Який викликає неспокій, тривогу.
Її [Ярославу] теж зачепили за живе баламутні Бунчукові слова (Л. Дмитерко).
Словник української мови (СУМ-20)