баламутний

БАЛАМУ́ТНИЙ, а, е.

1. рідко. Неспокійний, каламутний.

Налетіли баламутні хмари, закрили жар-птицю (Дмит., Наречена, 1959, 159);

*Образно. В голові баламутний хаос (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 14).

2. Бентежний, непокірливий.

Такий вчинок учителів виразно доводив, що він — чоловік баламутний (Гр., І, 1963, 322);

— Може на інші краї перекинулась [Ганна], й може й зовсім де-небудь баламутну свою голову загубила… (Гончар, Таврія.., 1957, 428);

// Який викликає неспокій, тривогу.

Її [Ярославу] теж зачепили за живе баламутні Бунчукові слова (Дмит., Розлука, 1957, 260).

Значення в інших словниках

1. баламутний — баламу́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. баламутний — -а, -е. 1》 рідко. Неспокійний, каламутний. 2》 Бентежний, непокірливий. || Який викликає неспокій, тривогу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. баламутний — БАЛАМУ́ТНИЙ, а, е, розм. 1. рідко. Неспокійний, каламутний. Налетіли баламутні хмари, закрили жар-птицю (Л. Дмитерко); * Образно. В голові баламутний хаос (Іван Ле і О. Левада). 2. Бентежний, непокірливий.  Словник української мови у 20 томах
4. баламутний — див. задерикуватий; непокірний  Словник синонімів Вусика
5. баламутний — КАЛАМУ́ТНИЙ (про воду та іншу рідину — не прозорий, не чистий), МУТНИ́Й розм., БАЛАМУ́ТНИЙ розм.; СКОЛО́ЧЕНИЙ, ЗБАЛАМУ́ЧЕНИЙ розм. (який утратив прозорість). Понад Дністром іде вночі Козак. І дивиться йдучи На каламутну темну воду (Т.  Словник синонімів української мови
6. баламутний — Баламу́тний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. баламутний — Баламутний, -а, -е 1) Мутный, нечистый (о жидкостяхъ), то же, что и каламутний. 2) Непокойный, тревожащій.  Словник української мови Грінченка