баламутка
БАЛАМУ́ТКА, и, ж. Жін. до баламу́т 1, 2.
Кращою її подружкою була непосидюча, сміхотлива, свавільна баламутка Антося (Донч., VI, 1957, 433);
*Образно. Масляниця — баламутка: обіщала масла й сиру, та не хутко (Номис, 1864, № 526).
Словник української мови (СУМ-11)