Значення в інших словниках
-
баламутка —
баламу́тка іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
баламутка —
-и. Жін. до баламут.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
баламутка —
БАЛАМУ́ТКА, и, ж., розм. Жін. до баламу́т 1, 2. Кращою її подружкою була непосидюча, сміхотлива, свавільна баламутка Антося (О. Донченко); * Образно. Масляниця – баламутка: обіщала масла й сиру, та не хутко (Номис).
Словник української мови у 20 томах
-
баламутка —
БАЛАМУ́ТКА, и, ж. Жін. до баламу́т 1, 2. Кращою її подружкою була непосидюча, сміхотлива, свавільна баламутка Антося (Донч., VI, 1957, 433); *Образно. Масляниця — баламутка: обіщала масла й сиру, та не хутко (Номис, 1864, № 526).
Словник української мови в 11 томах
-
баламутка —
Баламутка, -ки ж. 1) Нарушительница покоя, обольстительница. Чуб. V. 405. Масляниня баламутка: обіщала масла й сиру, та не хутко. Ном. № 526. 2) Неурядица, нестроеніе; споръ. Ні, за ту землю баламутки не було. Черниг. 3) Водка, въ которой вымоченъ табакъ. Желех.
Словник української мови Грінченка