баламутка

Баламутка, -ки

ж.

1) Нарушительница покоя, обольстительница. Чуб. V. 405. Масляниня баламутка: обіщала масла й сиру, та не хутко. Ном. № 526.

2) Неурядица, нестроеніе; споръ. Ні, за ту землю баламутки не було. Черниг.

3) Водка, въ которой вымоченъ табакъ. Желех.

Значення в інших словниках

1. баламутка — баламу́тка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. баламутка — -и. Жін. до баламут.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. баламутка — БАЛАМУ́ТКА, и, ж., розм. Жін. до баламу́т 1, 2. Кращою її подружкою була непосидюча, сміхотлива, свавільна баламутка Антося (О. Донченко); * Образно. Масляниця – баламутка: обіщала масла й сиру, та не хутко (Номис).  Словник української мови у 20 томах
4. баламутка — див. горілка  Словник синонімів Вусика
5. баламутка — БАЛАМУ́ТКА, и, ж. Жін. до баламу́т 1, 2. Кращою її подружкою була непосидюча, сміхотлива, свавільна баламутка Антося (Донч., VI, 1957, 433); *Образно. Масляниця — баламутка: обіщала масла й сиру, та не хутко (Номис, 1864, № 526).  Словник української мови в 11 томах