баламутство
БАЛАМУ́ТСТВО, а, с. Дії, поведінка баламута.
— Гляди, щоб за баламутство і розбій не забряжчав іржавими кайданами до самого Сибіру (Стельмах, Хліб.., 1959, 245);
[Калеб:] То мусить він із нею одружитись. Громада баламутства не попустить (Л. Укр., III, 1952, 66);
— Баламутство припини, з голови Зіньку викинь (Шиян, Баланда, 1957, 217).
Словник української мови (СУМ-11)