банківник

БАНКІВНИ́К, а, ч. Той, хто держить банк (у 2 знач.), банкує під час гри в карти.

Значення в інших словниках

1. банківник — банківни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. банківник — -а, ч. Той, хто держить банк (див. банк I у 2 знач.), банкує під час гри в карти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. банківник — БАНКІВНИ́К, а́, ч. Той, хто тримає банк (див. банк³), банкує під час гри в карти.  Словник української мови у 20 томах