1. Словник української мови в 11 томах

банківник

БАНКІВНИ́К, а, ч. Той, хто держить банк (у 2 знач.), банкує під час гри в карти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. банківник — банківни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. банківник — -а, ч. Той, хто держить банк (див. банк I у 2 знач.), банкує під час гри в карти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. банківник — БАНКІВНИ́К, а́, ч. Той, хто тримає банк (див. банк³), банкує під час гри в карти. Словник української мови у 20 томах