банківник
БАНКІВНИ́К, а́, ч.
Той, хто тримає банк (див. банк³), банкує під час гри в карти.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- банківник — банківни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- банківник — -а, ч. Той, хто держить банк (див. банк I у 2 знач.), банкує під час гри в карти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- банківник — БАНКІВНИ́К, а, ч. Той, хто держить банк (у 2 знач.), банкує під час гри в карти. Словник української мови в 11 томах