бантина
БА́НТИНА, и, ж. Поперечна балка між кроквами.
Під стелею на бантинах лежали колодки й сушились в диму (Н.-Лев., II, 1956, 392);
Улас розшукав книжку в бур’яні і заховав за бантиною (Тют., Вир, 1964, 48);
// Взагалі поперечина.
Перед піччю на бантині сушиться шмаття (Л. Укр., IV, 1954, 212).
◊ На ба́нтину — повіситися, повісити когось.
[Тимоха (з сльозами):] Пропало чотирнадцять з полтиною ні за цапову душу!.. Одне тепер зосталось мені: коли не в річку, то на бантину!.. (Кроп., IV, 1960, 186).
Словник української мови (СУМ-11)