бантиння

БАНТИ́ННЯ, я, с. Збірн. до ба́нтина і ба́нта.

Усе бантиння, крокви в зарубках (Головко, І, 1957, 256).

Значення в інших словниках

1. бантиння — банти́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. бантиння — -я, с. Збірн. до бантина і банта.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бантиння — БАНТИ́ННЯ, я, с. Збірн. до ба́нтина і ба́нта. Усе бантиння, крокви в зарубках (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах