банька
БА́НЬКА¹, и, ж. Зменш. до баня¹
1
БА́НЬКА², и, ж.
1. Зменш. до ба́ня² 1.
Показується біла мурована брама, з-за якої визирають кулясті чорні баньки церкви з золотими зірками (Коцюб., III, 1956, 139).
2. Кулястий або опуклий предмет, здебільшого порожній усередині; куля, кулька.
Он величезні скляні баньки, немов три сонця, висять над трьома вокзальними дверима (Мирний, III, 1954, 261);
*У порівн. Котивсь [хлопчик Іван].. маленький і білий, наче банька кульбаби (Коцюб., II, 1955, 306);
// Булька, бульбашка.
Чоловік на світі як банька на воді (Номис, 1864, № 8260).
Як (мов) ми́льна ба́нька зни́кнути (ще́знути і т. ін.) — виявившись нетривким, швидко й безслідно вникнути, зруйнуватися.
Потім розлетілося все, щезло, мов мильна банька (Круш., Буденний хліб, 1960, 149);
По довгій годині прокинулися [втікачі] від голосних вигуків: — Тут вони! Тут! Страшне то було пробудження! Мрія про волю зникла, як мильна банька (Гжицький, Опришки, 1962, 111).
3. Глиняна чи скляна циліндрична посудина або кругла пляшка; банка, пляшка, глек.
Той тільки пив воду з копанки, хто приходив з банькою (Свидн., Люборацькі, 1955, 209);
— В горлі посуха! але ми зараз порадимо на це, — казав Лука, присовуючи до себе чималу баньку з вином (Коцюб., І, 1955, 138);
І тільки й спочиву, що у старої Ганьки Води напитися з полив’яної баньки (Рильський, Поеми, 1957, 234).
4. діал. Очне яблуко.
Олексій Іванович був чоловік неабиякий: височенного зросту, плечистий, рукатий, цибатий,.. вуси, руді та довгі, униз загнулися, очі — бульками, з червоними жилочками на білих баньках (Мирний, IV, 1955, 200).
Словник української мови (СУМ-11)