банькуватий

БАНЬКУВА́ТИЙ, а, е, вульг. Трохи банькатий.

Від нервозності її банькуваті очі ставали каламутні (Кочура, Зол. грамота, 1960, 163);

— Я їх [ворогів] не боюся. Отого банькуватого Бенедикта та лякатимусь! — огризнувся Людомир (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 109).

Значення в інших словниках

1. банькуватий — банькува́тий прикметник вульг.  Орфографічний словник української мови
2. банькуватий — -а, -е, вульг. Трохи банькатий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. банькуватий — БАНЬКУВА́ТИЙ, а, е, груб. Трохи банькатий, із витріщеними очима. Питання стають лаконічніші. В банькуватих свіжих очах павутиниться задума (В. Винниченко); Від нервозності її банькуваті очі ставали каламутні (П. Кочура); – Я їх [ворогів] не боюся.  Словник української мови у 20 томах
4. банькуватий — див. витрішкуватий  Словник синонімів Вусика