батькувати
БАТЬКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.
1. перех. і без додатка. Лаяти, сварити, образливо згадуючи при цьому батька.
Він.. дав волю серцю, став батькувати, лаятись… (Мирний, І, 1954, 153);
Потім доберем, кому дякувати, а кого батькувати (Головко, II, 1957, 257).
2. неперех., рідко. Бути батьком (у 1 і 3 знач.).
Ой і важко батькувати, маючи таку гарну та вродливу дочку, як Одарка в Юхима (Ле, Вибр., 1939, 99);
Батьку козацький, славний лицаре!.. Час-пора йти на Вкраїну батькувати… (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)