безапеляційний
БЕЗАПЕЛЯЦІ́ЙНИЙ, а, е.
1. юр. Який не може бути оскаржений, не підлягає апеляції.
2. Який не допускає заперечення, сумнівів; незаперечний, категоричний.
Цей жест завжди означав, що слова професора безапеляційні й дискусії не підлягають (Кучер, Чорноморці, 1956, 85);
— Що ж, поїхали до мене! — говорить [о. Миколай] безапеляційним тоном (Стельмах, І, 1962, 411).
Словник української мови (СУМ-11)