безапеляційний

БЕЗАПЕЛЯЦІ́ЙНИЙ, а, е.

1. юр. Який не може бути оскаржений, не підлягає апеляції.

Безапеляційний вирок суду.

2. Який не допускає заперечення, сумнівів; незаперечний, категоричний.

Голос йому такий грізний і безапеляційний, що годі сперечатися (Б. Антоненко-Давидович);

Цей жест завжди означав, що слова професора безапеляційні й дискусії не підлягають (В. Кучер);

– Що ж, поїхали до мене! – говорить [о. Миколай] безапеляційним тоном (М. Стельмах);

Безапеляційна оцінка;

Безапеляційне судження.

Значення в інших словниках

1. безапеляційний — безапеляці́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безапеляційний — Беззастережний, безсуперечний, категоричний, ультимативний.  Словник синонімів Караванського
3. безапеляційний — -а, -е. 1》 юр. Який не може бути оскаржений, не підлягає апеляції. 2》 Який не допускає заперечення, сумнівів; незаперечний, категоричний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. безапеляційний — РІШУ́ЧИЙ (про вимогу, наказ, тон і т. ін.), КАТЕГОРИ́ЧНИЙ, ТВЕРДИ́Й, БЕЗАПЕЛЯЦІ́ЙНИЙ, БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, УЛЬТИМАТИ́ВНИЙ, НАВА́ЖЛИВИЙ заст.  Словник синонімів української мови
5. безапеляційний — Безапеляці́йний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. безапеляційний — БЕЗАПЕЛЯЦІ́ЙНИЙ, а, е. 1. юр. Який не може бути оскаржений, не підлягає апеляції. 2. Який не допускає заперечення, сумнівів; незаперечний, категоричний.  Словник української мови в 11 томах