безапеляційний —
безапеляці́йний прикметник
Орфографічний словник української мови
безапеляційний —
-а, -е. 1》 юр. Який не може бути оскаржений, не підлягає апеляції. 2》 Який не допускає заперечення, сумнівів; незаперечний, категоричний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
безапеляційний —
БЕЗАПЕЛЯЦІ́ЙНИЙ, а, е. 1. юр. Який не може бути оскаржений, не підлягає апеляції. Безапеляційний вирок суду. 2. Який не допускає заперечення, сумнівів; незаперечний, категоричний. Голос йому такий грізний і безапеляційний, що годі сперечатися (Б.
Словник української мови у 20 томах
безапеляційний —
РІШУ́ЧИЙ (про вимогу, наказ, тон і т. ін.), КАТЕГОРИ́ЧНИЙ, ТВЕРДИ́Й, БЕЗАПЕЛЯЦІ́ЙНИЙ, БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, УЛЬТИМАТИ́ВНИЙ, НАВА́ЖЛИВИЙ заст.
Словник синонімів української мови
безапеляційний —
Безапеляці́йний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
безапеляційний —
БЕЗАПЕЛЯЦІ́ЙНИЙ, а, е. 1. юр. Який не може бути оскаржений, не підлягає апеляції. 2. Який не допускає заперечення, сумнівів; незаперечний, категоричний.
Словник української мови в 11 томах