безбережжя

БЕЗБЕРЕ́ЖЖЯ, я, с. Простір без берегів, без меж.

І земля її [Ярину] стрічала Хлібом, свистом солов’їним, Хмар веселим безбережжям. Морем росяних лугів (Мал., Народження.., 1939, 31);

Безбережжя в морі й порожнеча, На землі — життя, і рух, і врода (Криж., Срібне весілля, 1957, 42).

Значення в інших словниках

1. безбережжя — безбере́жжя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. безбережжя — Безбережність, безберегість, безмежжя, БЕЗМЕЖНІСТЬ.  Словник синонімів Караванського
3. безбережжя — -я, с. Простір без берегів, без меж.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. безбережжя — БЕЗБЕРЕ́ЖЖЯ, я, с., поет. Простір без берегів, без меж. І земля її [Ярину] стрічала Хлібом, свистом солов'їним, Хмар веселим безбережжям, Морем росяних лугів (А. Малишко); Безбережжя в морі й порожнеча, На землі – життя, і рух, і врода (С. Крижанівський).  Словник української мови у 20 томах
5. безбережжя — див. далечінь  Словник синонімів Вусика
6. безбережжя — БЕЗМЕ́ЖЖЯ (безмежні простори), БЕЗМЕ́ЖНІСТЬ, БЕЗБЕРЕ́ЖЖЯ, БЕЗБЕРЕ́ЖНІСТЬ, БЕЗКОНЕ́ЧНІСТЬ, БЕЗКРА́ЙНІСТЬ, БЕЗКРА́ЇСТЬ, БЕ́ЗМІР, БЕЗМІ́Р'Я, БЕЗМІ́РНІСТЬ, НЕОГЛЯ́ДНІСТЬ, НЕОЗО́РІСТЬ, НЕОСЯ́ЖНІСТЬ, БЕЗКІНЕ́ЧНІСТЬ рідше, БЕ́ЗКРАЙ рідко; МО́РЕ, ОКЕА́Н (чого...  Словник синонімів української мови