безбережжя —
безбере́жжя іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
безбережжя —
-я, с. Простір без берегів, без меж.
Великий тлумачний словник сучасної мови
безбережжя —
БЕЗБЕРЕ́ЖЖЯ, я, с., поет. Простір без берегів, без меж. І земля її [Ярину] стрічала Хлібом, свистом солов'їним, Хмар веселим безбережжям, Морем росяних лугів (А. Малишко); Безбережжя в морі й порожнеча, На землі – життя, і рух, і врода (С. Крижанівський).
Словник української мови у 20 томах
безбережжя —
див. далечінь
Словник синонімів Вусика
безбережжя —
БЕЗБЕРЕ́ЖЖЯ, я, с. Простір без берегів, без меж. І земля її [Ярину] стрічала Хлібом, свистом солов’їним, Хмар веселим безбережжям. Морем росяних лугів (Мал., Народження.., 1939, 31); Безбережжя в морі й порожнеча, На землі — життя, і рух, і врода (Криж., Срібне весілля, 1957, 42).
Словник української мови в 11 томах