безбережний —
безбере́жний прикметник
Орфографічний словник української мови
безбережний —
-а, -е. 1》 Який не має берегів, меж, не має краю. 2》 перен. Безмірно великий, довгий; безмежний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
безбережний —
БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, а, е. 1. Який не має берегів, меж, краю. Се був сумний краєвид. Величезна, безбережна рівнина, якої краї губилися десь далеко в поранковій імлі (І. Франко); Я іду до моря безбережного І вдивляюся... Чи не долі із землі заморської Дожидаюся?...
Словник української мови у 20 томах
безбережний —
див. безмежний
Словник синонімів Вусика
безбережний —
БЕЗМЕ́ЖНИЙ (про простір — який не має видимих меж), БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, НЕОКРА́ЇЙ поет.; БЕЗДО́ННИЙ (звичайно про небо); БЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, НЕЗМІРЕ́ННИЙ підсил.
Словник синонімів української мови
безбережний —
Безбере́жний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
безбережний —
БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, а, е. 1. Який не має берегів, меж, не має краю. Я іду до моря безбережного І вдивляюся... Чи не долі із землі заморської Дожидаюся? (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 117); Се був сумний краєвид.
Словник української мови в 11 томах
безбережний —
Безберегий, безбережний, -а, -е Безбрежный. Він десь блукав.... на безбережнім морі. Левиц. І. 198.
Словник української мови Грінченка