безбережжя
БЕЗБЕРЕ́ЖЖЯ, я, с., поет.
Простір без берегів, без меж.
І земля її [Ярину] стрічала Хлібом, свистом солов'їним, Хмар веселим безбережжям, Морем росяних лугів (А. Малишко);
Безбережжя в морі й порожнеча, На землі – життя, і рух, і врода (С. Крижанівський).
Словник української мови (СУМ-20)