безверхий

БЕЗВЕ́РХИЙ, а, е.

1. Який не має верхівки, верху.

Летів ворон через безверхе дерево (Номис, 1864, № 13759).

2. Який не має даху (про будівлю).

Тяжко матір покидати У безверхій хаті (Шевч., І, 1951, 243);

Баштан жовтіє понад яром. Курінь безверхий ніби спить… (Рильський, І, 1956, 45).

Значення в інших словниках

1. безверхий — безве́рхий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безверхий — Без верху, без даху; П. незавершений, невпорядкований, недобудований.  Словник синонімів Караванського
3. безверхий — -а, -е. 1》 Який не має верхівки, верху. 2》 Який не має даху (про будівлю).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. безверхий — БЕЗВЕ́РХИЙ, а, е. 1. Який не має верхівки, верху. Летів ворон через безверхе дерево (Номис). 2. Який не має даху (про будівлю). Тяжко матір покидати У безверхій хаті (Т. Шевченко); Баштан жовтіє понад яром. Курінь безверхий ніби спить... (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах
5. безверхий — А, -е. Божевільний, психічно ненормальний. Ти що, безверхий?  Словник сучасного українського сленгу
6. безверхий — НЕВКРИ́ТИЙ (про будівлю — який не має даху, покрівлі), НЕПОКРИ́ТИЙ, НЕКРИ́ТИЙ, БЕЗВЕ́РХИЙ. Якраз на край села, на белебні, стояла собі осторонь чиясь сирітська пустка: необмазана, невкрита (Панас Мирний); Відкладував Хома під осінь хату вкрити...  Словник синонімів української мови
7. безверхий — Безве́рхий, -ха, -хе; -ве́рхі, -хих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. безверхий — Безверхий, -а, -е 1) Не имѣющій вершины. 2) Не имѣющій крыши. Тяжко матір покидати у безверхій хаті. Шевч. 3) О зданіи: не имѣющій трубы. Аф.  Словник української мови Грінченка