Без верху, без даху; П. незавершений, невпорядкований, недобудований.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
безверхий —
безве́рхий прикметник
Орфографічний словник української мови
безверхий —
-а, -е. 1》 Який не має верхівки, верху. 2》 Який не має даху (про будівлю).
Великий тлумачний словник сучасної мови
безверхий —
БЕЗВЕ́РХИЙ, а, е. 1. Який не має верхівки, верху. Летів ворон через безверхе дерево (Номис). 2. Який не має даху (про будівлю). Тяжко матір покидати У безверхій хаті (Т. Шевченко); Баштан жовтіє понад яром. Курінь безверхий ніби спить... (М. Рильський).
Словник української мови у 20 томах
безверхий —
А, -е. Божевільний, психічно ненормальний. Ти що, безверхий?
Словник сучасного українського сленгу
безверхий —
НЕВКРИ́ТИЙ (про будівлю — який не має даху, покрівлі), НЕПОКРИ́ТИЙ, НЕКРИ́ТИЙ, БЕЗВЕ́РХИЙ. Якраз на край села, на белебні, стояла собі осторонь чиясь сирітська пустка: необмазана, невкрита (Панас Мирний); Відкладував Хома під осінь хату вкрити...
Словник синонімів української мови
безверхий —
БЕЗВЕ́РХИЙ, а, е. 1. Який не має верхівки, верху. Летів ворон через безверхе дерево (Номис, 1864, № 13759). 2. Який не має даху (про будівлю). Тяжко матір покидати У безверхій хаті (Шевч., І, 1951, 243); Баштан жовтіє понад яром. Курінь безверхий ніби спить… (Рильський, І, 1956, 45).
Словник української мови в 11 томах
безверхий —
Безверхий, -а, -е 1) Не имѣющій вершины. 2) Не имѣющій крыши. Тяжко матір покидати у безверхій хаті. Шевч. 3) О зданіи: не имѣющій трубы. Аф.
Словник української мови Грінченка