безверхий
БЕЗВЕ́РХИЙ, а, е.
1. Який не має верхівки, верху.
Летів ворон через безверхе дерево (Номис).
2. Який не має даху (про будівлю).
Тяжко матір покидати У безверхій хаті (Т. Шевченко);
Баштан жовтіє понад яром. Курінь безверхий ніби спить... (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)