безвічний

БЕЗВІ́ЧНИЙ, а, е, рідко. Який не перестає існувати; вічний, довічний.

А тим часом Твої [місяця] сестри — зорі. Безвічнії, попід небом Попливуть, засяють (Шевч., II, 1953, 372);

У віршах періоду заслання Шевченко оспівує Україну, але не безвічну, не абстрактну, а "безталанну", "убогу", яка віками стогнала під ярмом визискувачів (Іст. укр. літ., І, 1954, 249).

Значення в інших словниках

1. безвічний — безві́чний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. безвічний — -а, -е, рідко. Який не перестає існувати; вічний, довічний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безвічний — БЕЗВІ́ЧНИЙ, а, е, рідко. Який не перестає існувати; вічний, довічний. А тим часом Твої [місяця] сестри – зорі. Безвічнії, попід небом Попливуть, засяють (Т.  Словник української мови у 20 томах
4. безвічний — див. вічний  Словник синонімів Вусика
5. безвічний — ВІ́ЧНИЙ (який не має початку й кінця), ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ, ВІКОВІ́ЧНИЙ, БЕЗВІ́ЧНИЙ рідше. Дивлюся, як перебігає прекрасний вогник, символ вічного переходу енергії і розкладу матерії (Ю. Яновський); В передвічнім вирі атоми..  Словник синонімів української мови
6. безвічний — Безвічний, -а, -е Вѣковѣчный, безконечный. Твої сестри — зорі безвічнії по-під небом попливуть, засяють. Шевч.  Словник української мови Грінченка